Каталог статей

10

Як і щовечора…

Сиджу на підвіконні, звісивши ноги  з висоти третього поверху. Тримаю в очах сльози, в руках олівця, в серці… 

Останнім часом це стало нормою. Тільки завдяки цим нічним посиденькам маю можливість відчути себе частиною чогось величного, високого, неосяжного.

Повірте, це важливо.

Чому не сплю? Мені лячно. Намагалася. Справді. Щоразу як підходила до ліжка … не знаю… страх і відраза! Відраза щодо себе самої. Уявляла як зараз ляжу посеред безмежного ліжка, вкриюсь крижаною ковдрою, закрию очі і намагатимусь вловити звук, до якого звикла, під який засинала раніше – його серце.

Розумієте?

Ненавиджу себе за це. Нікчема, яка щоночі намагається зупинити час і повернути його назад. Усвідомлює свою слабкість, давиться сльозами і щиро не розуміє чому ж їй це не вдається…

«Нікчема»

Так сказала людина, яка цілувала мені ноги. Я вірю цій людині, а, отже, – мушу змиритися.

Відкриваю очі, проводжу рукою по обличчю – воно сухе.

-         Нікчема, ти, навіть, плакати не можеш! Це кінець.

Під ногами кричить Дніпро. Сердитий, як завжди. Йому нема потреби дивитись мені в очі…

Пригадую як відводила очі людина, яка цілувала мені ноги. Відводила очі і говорила щось, чого я не чула, але відчувала гіркий присмак тих слів. Чи, може, в гіркоті тій винне було життя в мені, яке й злякало мою людину? 

Уявила своє тіло розмазаним на бетонних брилах внизу. Посміхнулась, згадала Гессе, закуталася по самий ніс в кашне і, не переймаючись особливо своїм виглядом, побрела берегом додому.

-         Нікчема, ти й цього зробити не змогла!

-         І не зроблю. Ніколи. Досить. Краще ти!

10

Коли з’явились мої дівчата? Не пам’ятаю, чесно. Здається вони завжди були в мені. Ба, навіть, раніше. Вони були ще задовго до мене. А от витягти їх сюди, точно знаю, допомогла мантра. Такий собі провідник між світами на лівій нозі кожної з нас.

Вони різні. Занадто різні аби бути подругами, коллегами, сестрами. Що тримає нас разом? Карма.

Зараз нас троє.

 Четвертої не буде.

 Останнє коло закриваю я.

Тому саме я мушу говорити.

(Може саме тому я є єдиною серед трьох, яка закінчила філологічний?! : ))

Тільки не подумайте, що я хочу вам сподобатись, шановні критики. Мені це абсолютно не цікаво. Домовились?

Інколи  мене буде важко зрозуміти, бо я й сама не до кінця розумію їх .

 10

Скоріше б додому вже.

Пальці примерзли до цигарки навічно.

- Так, Солочко, знаю, більше не буду, чесно, досить бурчати. Он люди вже на мене озираються. Нормальна, ніби, дівчина, а сама з собою свариться. І взагалі, ви досить суворо  до мене ставитеся. Покричи он на Gell’ку! А я поки до запашної ванни добіжу з келихом холодного вина поряд. Клята ожеледиця! ..